Серед тіней
Кувалін Дмитро Володимирович, Таран-Вахнєєва Валентина Володимирівна
Затянуто небо сірими хмарами.
З очей моїх дощ водоспадами.
Блукаючи поміж людей,
Гублячись, гублячись, гублячись серед тіней.
Я без дозволу гучно двері відкрила,
Як пташка до тебе підбита летіла.
Гадала врятуєш від зливи мене,
Крилом приголубиш серденько моє.
Боляче бачити сяйво прозоре
В очах твоїх марево, таке зоряне.
Тікаю від почуття,
І знаю, знаю, знаю, знаю, що в небуття.
Я без дозволу гучно двері відкрила,
Як пташка до тебе підбита летіла.
Гадала врятуєш від зливи мене,
Крилом приголубиш серденько моє.
Не знала, що краще я - серце чи розум.
Не напишуть про нас автори свою прозу.
Наша історія гине.
Майбутнє тікаючи лине.
Не почую я більше зізнань твоїх щирих.
Не відчую цілунків, ласкавих і ніжних.
Блукаючи поміж людей,
Гублячись серед тіней.