Жовтий Пес

Жовтий пес

наче не буде більше персика чи трави
в єрихонській долині звуку тої труби
не зародить в наших полях пшениця овес
не приляже втомлений жовтий пес
наче не буде більше ніколи тебе і мене
і завтра останній метелик зникне й змигне

наче ми знали й забули важливі стихи
ми міста або ми в тих містах порохи
замість серця калатає в грудях горіх
жовтий пес наче пагорб приліг
а нам видається що персиків жовтий мед
з якого годуються бджоли ріка і поет

наче нам треба найбільше а їм ніщо
в запитаннях: хто буде? а їм то що?
не ріка - не свисне у вухо дельфін
не відбудеться спалах в словах і строфі
ми забули числа – найперше – нуль
забагато туману я зранку вдихнув

наче не треба знати - як би ж то знаття –
скавуління лисиць або вовче виття
продірявлене серце або золотий погон
порожній автобус або одинокий вагон
ми такі самотні – або вже такі дурні
ми ріка в лисиці або на її спині

наче питаюся в себе і сумніваюся в собі
той жовтий колір пасуватиме псові?
волохатий запах персика є бджолою?
та лисиця може бути рікою?
ми не знаєм що місяць десятий жовтень?
oj пес якщо з нами - кохана - то тільки жовтий