Знову і знов

огляд, погляд.
Поспілкувались.
Зрозуміли більше ніж від слів.
Закурили, пої*ались
з іншими, звісно, але не лишались…ніколи.
І байдуже скільки мостів,
я їхав до тебе.
Не треба слів, тільки погляд один і поряд де ти

Де білі аркуші- очі,
Де кажеш, не хочу,
Де сни.
Де кажу не можу,
Ні, не кажу. Мовчу.
І простір в кімнаті замінює всесвіт на двох.
Цього не існує,
але трапляється знову і знов.

Мовчу бо погляд,
мовчу бо догляд.
Картини-сором,
єдиним словом:
Без тебе всі дні порожні,
я ще при тямі, але на межі.
І все що треба сказати,
і кожен твій дотик
записаний в небі на стінах.
Про них не знали ми самі
й не знатимуть інші,
й до біса.
А потім руки у руки,
твоє волосся пахне моїми думками, чому?
Твій образ напився моїх помилок,
але поряд я знову мовчу.

Де білі аркуші- очі,
Де кажеш, не хочу,
Де сни.
Де кажу не можу,
Ні, не кажу, мовчу.
І простір в кімнаті замінює всесвіт на двох.
Цього не існує,
але трапляється знову і знов.

Тебе не існує,
але те, що між нами- любов.