Викину

Викину, викину, викину, викину,
Викину, викину, викину, викину

Викину, викину, викину, викину,
Викину, викину, викину, викину,
Викину, викину, викину, викину,
Викину, викину, викину, викину

Викину з хати сміття
Далі викину мотлох зі свого життя (оу)
Здихаюсь старих образ
Звільню це місце для купи добра (хей)

Змию цей смуток і сумнів
Вдихатиму ніч з ароматом бузку (ах)
Видалю тих оцих сук
Зіграю прощальну на дудці Kazoo (на дудці Kazoo)

Але на меті думи не прості
Я копила біль в покуті, серед білих стін
Проживала задом наперед, вздовж і поперек
Я вивчала, де весь люд бере ключ від цих дверей

Де є моє місце, де існує відстань
Де я можу бути собою (бути собою)
Та дарма шукала в шафі, під лекало (хей)
Викладена зброя, для бою з самою собою

Полиці переповнені вщент (вщент)
Як би не копити цей бруд мені (ще)
В стіни не ховати сумлінно так шпателем
Плавно рівняти рельєф (ще)

Та не заховати горбів
Від булого кроки переходять на бій
Скільки від себе не тікай
Зрозумій — собою бути, то є твій кайф

Скинути баласт, замінити пласт
В долі нема блату й бартеру, тільки план
Що копити — досвід, чи хлам — обираєш сам
Викидаю свій непотріб геть і іду вперед, де є моє місце

Де мізерна відстань до моїх накоплень і вражень
Ставлю на ваги все, практика, як кисень
Моя мудрість — то є мій важель
Все інше я

Викину, викину, викину, викину,
Викину, викину, викину, викину,
Викину, викину, викину, викину,
Викину, викину, викину, викину