У книжках

Зупинись, потяг
Доїдемо потім
Бачиш – коридор, тато
Речей небагато

Знаєш, а то ж я
Намалював собі братика на столі
І, мабуть, тепер він дізнався
І на мене заображався

Па, чесно, більше
Не зроблю так, Швидше
Знімай рюкзак і давай гратись
Я ж іще не вмію прощатись

І в книжках, колись в книжках
Розцілує посмішку знайому
Вже сам до підвіконня дотягнувся
І нарешті тато повернувся
У назвах вулиць
А він чекав удома

Віршик вивчу
І на стілець вище
Буду для тебе старатись
І слова не забувати

Тату, а чому
Твої стали очі червоні?
Справді, треба
І ніхто інший за тебе