Не забувай

Легко, як луна лечу за тобою
Ніжно, як струна торкаюся серця,
Та тільки ти в собі, не чуєш, не бачиш,
І плетиво думок довколо туманом лежить.

А я луна, лечу за тобою
І невидимкою торкаюся серця,
Ти не впіймав мене, коли була поруч,
Ти не хотів мене, тепер вже не здовиш, бо я...

Легко, як вітер я за тобою лечу.
Тихо, як ніжність, чуєш, як я мовчу?

Не забувай, не забувай, я за тобою скрізь літаю,
Не забувай, не забувай, ти не почуєш, як зітхаю,
Не забувай, не забувай, поруч мене нема, немає.
Не забувай, не забувай, не помічаєш і не знаєш.

Не забувай, не забувай, я за тобою скрізь літаю,
Не забувай, не забувай, ти не почуєш, як зітхаю,
Не забувай, не забувай, поруч мене нема, немає.
Не забувай, не забувай, не помічаєш і не знаєш.

Як відлуння втрачена любов,
Не втечеш і не впіймаєш,
Як відлуння тане для обох і за нами скрізь літає.
Непомітно даленіє день, і стає відлунням вчора.
Ти мене не знайдеш вже ніде, хоч я завжди буду поруч...

Легко, як вітер я за тобою лечу.
Тихо, як ніжність, чуєш, як я мовчу?

Не забувай, не забувай, я за тобою скрізь літаю,
Не забувай, не забувай, ти не почуєш, як зітхаю,
Не забувай, не забувай, поруч мене нема, немає.
Не забувай, не забувай, не помічаєш і не знаєш.

Не забувай, не забувай лечу за тобою я,
Не забувай, не забівай торкаюся серця я...

Не забувай, не забувай лечу за тобою я,
Не забувай, не забувай торкаюся серця я...

Не забувай, не забувай лечу за тобою я,
Не забувай, не забувай торкаюся серця я...